Не рубай вербу – накличеш біду

Легенди та цікавинки - Легенди про лікарські рослини

Жила колись, в одному із сіл України, дівчинка Калина зі своєю мамою Вербеною. Росла дівчинка милою та чемною, вродливою та доброю, і була вона чарівницею: збирала трави, лікувала пташок та дерева. Дізнались про Калину злі люди і вирішили згубити її, щоб завоювати українську землю, наслати біду та хвороби.

День був ясний і теплий коли пішла дівчинка в гори горобчиків годувати, льон, прибитий дощем до землі, піднімати. Довго ходила Калинка, стомилася і вирішила відпочити коло кринички, напитися води. Схилилася над нею, у жменю води взяла і краплиночку пташці дала. Аж раптом почула рідний матусин голос із здаля: «Калино, Калино, не пий водиці…» Дівчина дуже хотіла пити й не звернула на це увагу. Та тільки-но перші краплі водички до губ піднесла, пташка маленька крилом їх знесла. Вдруге воду до губ піднесла – і навік деревом – калиною над водою зросла… Бігала мати. Плакала. Шукала, та вже доньки любої не застала. На тому місці гарне і пишне деревце стояло, сльозинки-намистинки сіяло. Схилилася мати над криницею, затулила серцем ту воду-кровицю і проросла над нею вербою стати. Минуло від тоді багато років, та матуся-верба все оберігає водні джерела, аби люди ніколи не зазнали лихих чарів.

Translate Tools