Фіто аптека - Дикоростучі їстівні рослини

СПАРЖА ЛІКАРСЬКА (рос. спаржа) — Asparagus officinalis L.

Як дикоростуча зустрічається на території України по пагорбках, серед чагарників, на піщаних луках. Древня культура Єгипту. Культивується в багатьох країнах, використовується консервною промисловістю. Рання овочева культура, надзвичайно цінна своїми поживними та цілющими властивостями. У їжу вживаються молоді пагони. Вони містять: вітамін С, каротин, вітамін Вь вітаміни Р, Рі, аспарагін та речовини, в які входить сірка. В 100 г спаржі міститься 53 мг фосфору, 18 мг кальцію, 0,8 мг заліза. Молоді пагони багаті на білкові речовини, і особливо — на аспарагін, яким користуються як лікувальним засобом проти подагри, водянки, діабету.

Спаржа — рослина холодостійка, але під неї треба відводити ділянки, які весною добре обігріваються сонцем, це важливо для отримання ранніх урожаїв. Вирощують спаржу для одержання соковитих молодих пагінців 10—20 мм товщини, збирають на плантаціях напровесні з трьох- або з чотирьохрічних рослин. У дикорослого* виду пагони гіркі, неїстивні. Із спаржі готують багато смачних страв. Змішуючи її з іншими овочами, готують салати, кладуть в юшку або підсмажують. Пагони консервують. Спаржа — медонос. В сіні спаржа поїдається усіма видами худоби.

З лікувальною метою застосовують дикоростучі молоді пагони, кореневище з корінням та ягоди спаржі. Пагінці збирають весною, коріння і кореневище — восени або напровесні, а ягоди — в липні та серпні. Екстракт із спаржі діє на серцево-судинну систему, кореневище з корінням мають сечогінну дію, застосовуються при водянці, хворобах серця, при висипах. В гомеопатії застосовується есенція із свіжих пагінців.

В народній медицині настої із коріння і стебла застосовуються при шлункових захворюваннях, плоди— при дизентерії, а уся надземна частина — при епілепсії. При статевому безсиллі беруть чайну ложку ягід, заливають 1 склянкою окропу, настоюють в гарячій духовці 7—8 годин. П'ють по 1 столовій ложці 3 або 4 рази на день.